Головна Статті Оголошення Герої
не вмирають!
Освіта Культура Он-лайн трансляції
нарад
Учасникам АТО та членам їх сімей Що потрібно знати
про коронавірус?

Корисні сайти

Офіційний сайт Снігурівської районної ради Офіційний сайт Снігурівської міської ради Офіційний сайт Миколаївської облдержадміністрації Президент України Верховна рада україни Вісті Снігурівщини Вісті Снігурівщини ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ 
ТА УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ Снігурівська молодіжна колегія Снігурівська центральна районна бібліотека

Голодомор 1932-1933рр

 Доброчинці. Ці люди допомогли іншим вижити в роки Голодомору 1932-1933 рр.

Цей список вочевидь неповний. Різні прізвища і різні регіони. Вонберг, Гайдамака, Єфремов, Заплюсвічка, Іванова, Колесниченко, Морозовський, Піддубний, Цимбаліста, Шардт… Від Хмельниччини до Луганщини, від Одещини до Сумщини. Всюди вони чинили добро.

В історіях часів Голодомору мало світлих плям. Це навіть не війна, тут майже нема шансів. Один на один із голодом людина звіріє. Але навіть у цих умовах люди допомагали один одному.

Комусь вижити допомогло чудо, іншим – батьківська любов. Ми знаємо історію, коли ціле село врятувалося завдяки випадковій знахідці.

А комусь допомогли небайдужі люди. Доброчинці. Наразі ми небагато знаємо про них.

“Ті, хто серед хаосу, безкінечних смертей і страху, не злякалися, не втратили людської гідності й простягнули руку допомоги приреченим, були серед різних верств населення, Це і вчителі, й лікарі, й священики”.

Окремо потрібно сказати про місцевих керівників: голів колгоспів, сільських рад, бригадирів, директорів підприємств та шкіл, багато з яких зробили все можливе для порятунку односельців. Нерідко наслідки такої допомоги ставали фатальними для самих керівників. Попри все, їхня мужність збереглася в народній пам’яті, й досі мешканці українських сіл пам’ятають своїх рятівників.

В Ізраїлі є поняття “Праведник народів світу”. Це звання отримують ті, хто рятував євреїв під час Голокосту. В Україні зареєстровано понад 2200 праведників, їхні імена викарбувані на Стіні Честі в Єрусалимі.

Пошук праведників – копітка робота. Тим більше якщо йдеться не про Другу світову, а про більш віддалені часи. Сподіваємося, що цей короткий список людей, які чинили добро у страшні 1932-33 роки, буде розширюватися. Це тільки початок.

Коли вбивають голодом, ділитись хлібом – подвиг. Ми – нащадки тих, хто вижив. А вижити хтось допоміг. Солідарність і взаємодопомога перемогли терор.

———————

БАБАЧЕНКО Данило Митрофанович, с. Новогригорівка Новобузького району Миколаївської області

Допоміг вижити сім’ї Лихошерст Олександри Єфремівни, у якої буксирна бригада забрала з хати усе. Данило Бабаченко носив Олександрі та її чоловіку “жменями ячмінь”.

Свідчення Лихошерст Олександри Єфремівни.

БАЛАКШЕЙ Іван, с. Щербані Вознесенського району Миколаївської області

У 1932 – 1933 рр. працював комірником місцевого колгоспу. Допоміг вижити сім’ї сусідів, зокрема, Феофанії Щербець та її батькові.

Інші члени родини Феофанії (мати, брати і сестри) померли з голоду. І. Балакшей таємно приносив сусідам дерть, макуху. Саме це врятувало їх від смерті.

Свідчення Щербець Феофанії Іванівни.

БАРАН Андрій Юхимович, 1910 р.н., с. Велика Мечетня Балтського повіту Подільської губернії (нині Кривоозерського району Миколаївської області)

Впродовж 1930-1932 рр. працював рахівником колгоспу “Шлях пролетарія” Великомечетнянської сільської ради.

Для порятунку односельців від голоду намагався приховати частину зібраного врожаю від хлібозаготівлі. У грудні 1932 року виключений з колгоспу як син куркуля та заарештований за намагання приховати у колгоспній коморі 500 пудів зерна для подальшої роздачі колгоспникам.

Обвинувачувався також у тому, що у серпні 1932 року на загальних зборах колгоспників закликав не приймати хлібозаготівельний план, доводив його нереальність і заявляв про неминучість голоду.

Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 11.01.1933 р. засуджений до ув’язнення у концтаборі строком на 3 роки. Реабілітований 17 квітня 1989 р.

Трагедія століття: голодомор 1932 – 1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 106 – 107.

БАРКАР (ім’я, по-батькові не відомі)

Під час Голодомору врятував життя дитині – сироті (матері Крижанівських Феодосія і Дарії). Після смерті батьків він забрав її у свою сім’ю, де вже було восьмеро дітей. Також самостійно або через учителів попереджав односельців про можливі обшуки.

Свідчення Крижанівських Феодосія і Дарії.

БОГОРОДИЦЬКИЙ (ім’я, по-батькові невідомі), с. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області

У роки Голодомору був головою колгоспу “Жовтнева революція”. Влітку 1933 року для порятунку селян від голоду, спільно з членами управи колгоспу  заступником голови Мар’яновим та комірником Малишем (імена і по-батькові невідомі), організували покіс 0,45 га посіву жита. Обмолочене зерно роздали колгоспникам.

За вчинені дії голова та члени управи колгоспу постановою Арбузинського райкому ВКП(б)У від 17 липня 1933 року були виключені з кандидатів до партії та засуджені.

Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 87-88.

ВОНБЕРГ Арон, с. Кримка Первомайського району Миколаївської області

У 1932-1933 роках очолював комуну інвалідів. Забезпечив харчування членів комуни. Дорослим видавав по 400 гр. хліба, дітям – по 200 гр. хліба щодня. Окрім цього, організовував харчування для тих, хто приходив до комуни у пошуках їжі.

Свідчення Бакшанського Пилипа Дем’яновича.

ГАСА Йосип та його дружина (ім’я не відоме)

У 1933 році врятували від голодної смерті Варвару Картаву, яка після смерті матері залишилась сиротою. Сім’я Йосипа Гаси прийняла сироту, що у пошуках їжі прийшла із сусіднього села, ділились із нею останніми крихтами. У його сім’ї дівчина прожила чотири роки.

Свідчення Картавої Катерини Іванівни.

ГОНЧАРЕНКО Василь, с. Калантаєво Новобузького району Миколаївської області

У роки Голодомору – активіст, секретар райкому комсомолу. Допоміг вижити сім’ї сестер Лисенко Ірини Петрівни та Ратушної Віри Петрівни.

Дізнавшись про донос на батька Ірини і Віри, який виміняв за власні військові нагороди кілька мішків зерна, Василь Гончаренко напередодні обшуку попередив його. Порадив зерно сховати. Наступного дня, прийшовши разом із “буксирною бригадою”, Гончаренко зробив усе для того, щоб приховане зерно не було знайдене.

Свідчення Лисенко Ірини Петрівни та Ратушної Віри Петрівни.

ГРІНЧЕНКО Марфа Федорівна, смт. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області

Під час Голодомору допомогла вижити дітям – братам Мишкові та Іванкові Сіленкам. Хлопці, що залишилися без батьків, приходили до Марфи Грінченко, яка їх годувала.

Свідчення Грінченко Килини Іларіонівни.

ГРИНЧЕНКО Григорій Миколайович, 1889 р. н., с. Новосевастополь Херсонського повіту (нині село в Березнегуватському районі Миколаївської області)

Проживав у с. Тетянівка Снігурівського району тепер Миколаївської області. У 1932 році обраний головою місцевого колгоспу “Червоний степ”.

Наприкінці 1932 року намагався врятувати колгоспників від голоду. Зокрема, роздав 50 пудів пшениці багатодітним сім’ям, а також забезпечив видачу колгоспникам на трудодні більше зерна, ніж було передбачено.

Заарештований 16 січня 1933 року Снігурівським районним відділом ДПУ УСРР. Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 07.02.1933 р. засуджений до ув’язнення у концтаборі строком на 3 роки. Подальша доля невідома. Реабілітований 9 серпня 1989 р.

Трагедія століття: голодомор 1932 – 1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 168.

ЄФРЕМОВ Павло Прокопович, 1893 р. н., с. Володимирівка Новобузького району Миколаївської області

У 1932 році був головою місцевого колгоспу “Шлях незаможника”.

Для допомоги колгоспникам, що голодували, наприкінці 1932 року організував видачу зерна. 2 січня 1933 року його арештували за “опір хлібозаготівлям, розбазарювання зерна”. Слідчі звинувачували його й у тому, що при обговоренні плану хлібозаготівель доводив його нереальність.

Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 15.01.1933 р. засуджений до ув’язнення у концтаборі терміном на 10 років. Звільнений у 1935 році. Реабілітований 9 червня 1989 р.

Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 39; 191.

ІПАТЕНКО Федот Савелійович, 1899 р.н., с. Спиридонівка Кашперівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області

У роки Голодомору був головою колгоспу ім. Сталіна. Для порятунку селян роздав 350 пудів зерна колгоспникам, а також іншим мешканцям села: лікарю, вчителям.

За ці дії 13 січня 1933 року був арештований Новоодеським районним відділом ДПУ УСРР. Звинувачений у “розбазарюванні хліба”. Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 07.02.1933 року засуджений до виселення у Північний край терміном на три роки.

Подальша доля невідома. Реабілітований 30 жовтня 1989 р.

Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 211 – 212.

КОВАЛЬЧУК Григорій Минович, 1894 р. н., с. Висулька Снігурівського району Миколаївської області

У 1932 році – заступник голови Висуньської сільської ради. Організовував роздачу хліба селянам. За ці дії 28.12.1932 року заарештований.

Постановою Особливої наради при колегії ДПУ УСРР від 19.04.1933 року із звинуваченням у зриві плану хлібозаготівлі засуджений до ув’язнення в концтаборі терміном на 3 роки. Реабілітований 31 червня 1989 року.

Трагедія століття: голодомор 1932-1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 223.

МАЛИШ (ім’я, по-батькові невідомі), с. Констянтинівка Арбузинського району Миколаївської області

Працював комірником колгоспу “Жовтнева революція”. Влітку 1933 року для порятунку селян від голоду, спільно з головою колгоспу Богородицьким та заступником голови Мар’яновим (імена і по-батькові невідомі) організували покіс та роздачу зерна колгоспникам.

За вчинені дії разом з іншими членами управи був виключений із кандидатів до партії та відданий до суду.

Трагедія століття: голодомор 1932 – 1933 років на Миколаївщині. – Миколаїв, 2003. – С. 87-88.

 

 

 

Поділитися:

Дата: 26.11.2019 | 14:25


Приєднуйтесь до нашої спільноти в Facebook:

Анонси подій

Читайте також:



Моніторинг захворювання COVID-19 в Україні

Підтверджено випадків

0

Всього одужало

0

Летальних випадків

0

Моніторинг захворювання COVID-19 на Снігурівщині

Виявлено випадків

8

Всього одужало

4

Всього хворіє

4

Летальних випадків

0



Безоплатна правова допомога