Головна Статті Оголошення Герої
не вмирають!
Освіта Культура Он-лайн трансляції
нарад
Учасникам АТО та членам їх сімей Електронне
звернення

Корисні сайти

Офіційний сайт Снігурівської районної ради Офіційний сайт Снігурівської міської ради Офіційний сайт Миколаївської облдержадміністрації Президент України Верховна рада україни Вісті Снігурівщини Вісті Снігурівщини ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ 
ТА УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ Снігурівська молодіжна колегія Снігурівська центральна районна бібліотека

Захист прав дітей від насильства в сім’ї

Жорстоке поводження з дитиною – будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною в сім’ї або поза нею, у тому числі:

  • втягнення дитини в заняття проституцією або примушування її до зайняття проституцією з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства;
  • примушування дітей до участі у створенні творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм або інших предметів порнографічного характеру; ситуації, за яких дитина стала свідком кримінального правопорушення, внаслідок чого існує загроза її життю або здоров’ю;
  • статеві зносини та розпусні дії з дитиною з використанням: примусу, сили, погрози, довіри, авторитету чи впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема з причини розумової чи фізичної неспроможності або залежного середовища, у тому числі в сім’ї;
  • будь-які незаконні угоди щодо дитини, зокрема: вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р. в Україні був прийнятий Закон “Про охорону дитинства”, який визначає охорону дитинства стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Так, у ст. 10 Закону України “Про охорону дитинства” відзначено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

  • усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
  • втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
  • залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Органи які здійснюють захист дітей від насильства

Законодавством встановлюється процедура розгляду звернень з приводу жорстокого поводження, насильства і знущання над дітьми в сім’ї, поза її межами. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України ввід 19.08.2014 № 564/836/945/577 “Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення”.

Звернення чи повідомлення про факти жорстокого поводження з дитиною подаються самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання та приймаються посадовими особами:

  1. органів внутрішніх справ;
  2. органів та закладів освіти;
  3. органів охорони здоров’я;
  4. служби у справах дітей;
  5. закладів охорони здоров’я;
  6. управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді;
  7. центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  8. кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей (Національна дитяча «гаряча» лінія (0800500255 або 772 з мобільного); Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (0800500335 або 386 з мобільного);
  9. інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам, зокрема дітям:

  • притулки для дітей;
  • центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
  • центри соціально-психологічної допомоги;
  • соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  • територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  • інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

У статті 12 Закону визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Права та обов’язки батьків

Правовий захист дітей відповідно до ст. 242 ЦКУ, батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Правовий захист дітей відповідно до статті 11 Закону України “Про охорону дитинства” є предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Законодавством закріплені обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини :

  • виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;
  • піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
  • забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
  • поважати дитину;
  • забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;
  • забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Правовий захист дітей згідно із статтею 32 Закону України “Про охорону дитинства” у порядку, встановленому законодавством України та відповідними міжнародними договорами, держава вживає заходів для боротьби з незаконним переміщенням, вивезенням та неповерненням дітей з-за кордону, їх викраденням, торгівлею та контрабандою ними.

Правовий захист дітей відповідно до чинного законодавства держава сприяє створенню для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами, надання можливостей для повноцінного життя і розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг. Пріоритетним напрямком роботи щодо соціального захисту прав дітей із фізичними вадами, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю є реабілітація.

Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини є підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності.

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

  • доведення неповнолітнього до стану сп’яніння (стаття 180 КУпАП);
  • невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);
  • вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 1732КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров’я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

  • доведення до самогубства (стаття 120 ККУ);
  • умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 ККУ);
  • умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 ККУ);
  • умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 ККУ);
  • побої й мордування (стаття 126 ККУ);
  • необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 ККУ);
  • погроза вбивством (стаття 129 ККУ);
  • неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (стаття 137 ККУ);
  • зґвалтування (стаття 152 ККУ);
  • насильницьке задоволення полової пристрасті неприродним способом (стаття 153 ККУ);
  • примушування до вступу в статевий зв’язок (стаття 154 ККУ);
  • статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 ККУ);
  • розбещення неповнолітніх (стаття 156 ККУ);
  • злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо яке встановлена опіка чи піклування (стаття 166 ККУ);
  • втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);
  • схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або ї аналогів (стаття 315 ККУ);
  • спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);
  • схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ).

Див. додатково

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Поділитися:

Дата: 26.11.2019 | 11:04


Приєднуйтесь до нашої спільноти в Facebook:

Анонси подій

Читайте також:



Чи підтримуєте Ви вступ України до НАТО?


Військова служба за контрактом у Збройних Силах України