Головна Статті Оголошення Герої
не вмирають!
Освіта Культура Он-лайн трансляції
нарад
Учасникам АТО та членам їх сімей Електронне
звернення

Корисні сайти

Офіційний сайт Снігурівської районної ради Офіційний сайт Снігурівської міської ради Офіційний сайт Миколаївської облдержадміністрації Президент України Верховна рада україни Вісті Снігурівщини Вісті Снігурівщини ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
У СПРАВАХ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ 
ТА УЧАСНИКІВ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ Снігурівська молодіжна колегія Снігурівська центральна районна бібліотека

Снігурівчани вшанували пам’ять жертв голодоморів

 

В останню суботу листопада Україна і світове українство вшановують 87-мі роковини найстрашнішої катастрофи – Голодомору 1932-1933 років, який визнано геноцидом Українського народу. Ми досі не знаємо всього масштабу цієї трагедії.

У суботу, 23 листопада 2019 року, в цей скорботний для всієї України день, до пам’ятного знаку жертвам Голодомору прийшло чимало снігурівчан щоб віддати шану загиблим під час найтрагічніших подій в історії нашого народу. Участь в пам’ятному мітингу взяли виконувач функцій голови райдержадміністрації Сергій Верловицький, голова районної ради Тетяна Мезіна, заступник міського голови Галина Вітенко та мешканці міста.

Голод не був наслідком засухи чи неврожаю. Голодомор був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією. Шляхом тотального вилучення харчів, блокади сіл і цілих районів, заборони виїзду за межі голодуючої України, репресій незгодних сталінський режим створив для українців умови, несумісні з життям.

Голод забрав тих, хто за шмат хліба не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати аби вижити. Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Саме діти виявилися найменш захищеними. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько двох третин учнів. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків загальної кількості померлих. Зрештою влада заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості.

А люди біднії в селі,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть…
 
Чийсь голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця»… Водить… запалими очима-криницями, очима, у які перелилися всі страждання, муки й скорботи роду людського…
 
Сумують комини без диму,
А за городами, за тином
Могили чорнії ростуть.
 
Нема. Зотліли. Відлетіли ключами у небо… Оплакують ті велетенські могили лише солов’ї й зозулі, плачуть молоді трави, стогнуть жита, ридма ридають зорі, летять у ніч і гаснуть над спорожнілими хатами…

 

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації.

Снігурівчани схилили голови у Загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом. Саме ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті є актом поминальним, жестом покаяння і перестороги. І у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убитих голодом-геноцидом. Нехай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла…

На вшанування світлої пам’яті жертв голодоморів в Україні, настоятель Храму Святого Миколая Зимового отець Василь відслужив пам’ятну панахиду, після якої присутні поставили лампадки та поклали квіти й колоски хлібу до пам’ятного знаку тим, хто загинув від голоду.

Поділитися:

Дата: 23.11.2019 | 18:07


Приєднуйтесь до нашої спільноти в Facebook:

Анонси подій

Читайте також:



Чи підтримуєте Ви вступ України до НАТО?


Військова служба за контрактом у Збройних Силах України